доброго дня, шановні друзі! я радий бути присутнім у вашому домі. велике спасибі всім, хто цікавиться  моєю скромною персоною. трішечки про себе:
     я пишу вірші й пісні на протязі понад 30-ти років. багато пісень і віршів, які увійшли в цю збірку були написані за часів радянського союзу. з тих пір минуло багато років, погляди на деякі речі змінилися, згадуючи, як нас тоді виховували, але я завжди писав не для цензури.  завжди був романтиком і оптимістом. з роками я став оптимістичним реалістом.
     як поет і композитор, я дуже точно і тонко відчував несправедливість, жорстокість, підлість і неправду. в деяких своїх не зовсім романтичних, швидше – патріотичних творах на актуальні теми, як правило, я висвітлюю своє бачення, можливо в більш глобальному масштабі, та неможливо спокійно дивитися, як твою країну шматують і якщо в тебе є хоч крапля патріотизму і порядності, ти не зможеш про це мовчати. про це неможливо не писати. люди, які люблять україну, мене зрозуміють.
     крім ліричних творів я багато написав пісень і віршів на військово-патріотичну тему. в мене є цикл віршів і пісень про кавказ, придністровські події, в’єтнам, афганістан і т.д. є у мене також твори на тему великої вітчизняної війни. ця тема – незабутня, скільки б років не минуло. багато пишу про нашу рідну землю, про наше життя. це твори як народного плану, так і – філософського. одні пісні – для простих людей, інші пісні більше подобаються людям високоінтелектуального складу, міській інтелігенції. найбільше мені подобається те, як мої пісні сприймають глядачі на концертах. це погляд очима зі сцени. коли бачиш у людей, які сидять в залі на очах сльози, розумієш, що не марно ти живеш і твориш на цій землі. про що б я не писав, але я жодного слова не збрехав у своїх віршах і піснях. пишу, хоча й гірку, а може для когось і різку, зате – правду. наприклад, вірш, присвячений великому кобзарю, тарасу григоровичу шевченку я написав для нашого народу. українці повинні завжди пам’ятати історію свого народу та відчувати дух правди і нескореності. але цього вірша не хочуть, а точніше, бояться друкувати, можливо за ту силу правдивого поетичного слова. мені ж пояснюють, що окремі рядки з цього вірша в тій, чи іншій мірі ображають честь і гідність тих олігархів, які нажили мільйони і навіть мільярди, невідомо яким шляхом.
     деякі гуморески й жартівливі пісні я навмисне написав з елементами суржику, де трапляються окремі російські, італійські, французькі чи інші слова. (більшість – все ж таки російські). так розмовляє в багатьох регіонах україни простий народ. і неможливо це забрати у народу. люди хочуть чути такі жартівливі пісні, тому я їх інколи пишу. до речі, такі пісні співає відома вєрка сердючка (андрій данилко). такі пісні в народі користуються популярністю. але суржику, діалекту багатьох регіонів україни я собі не можу дозволити у моїх серйозних творах. такі твори я пишу нормальною літературною мовою.
     коли я пишу пісню, як правило, я пишу музику і слова – одночасно. але, крім пісень я пишу вірші. дуже багато їх написано на рідній українській мові. я, спілкуючись з багатьма людьми в різних куточках україни, та українцями, які проживають за кордоном, багато разів чув про те, як слова моїх пісень переписують із аудіокасет чи ком пакт-дисків для того, щоб їх вивчити. якщо люди співають, значить їм подобаються пісні. завдяки цій збірочці, не потрібно буде переписувати слова з касети чи ком пакт-диска. хочу назвати ще одну причину видання цієї збірки, до якої увійшли далеко не всі мої твори. багато хто в україні, а також з української діаспори за кордоном знає мене виключно, як автора пісень. але, крім пісень я ще пишу і поезію, яка не потребує музики. про це мало хто знає.
     один бог знає, скільки я ще творів напишу, та в кожному вірші, в кожній моїй пісні живе часточка моєї душі. я пишу для вас, мої шановні слухачі й читачі.
з повагою до всіх - ваш сергій  брайлян.