Дякую за сценарії!!!!
Велике Дякую!!!

спасибо

Дуже дякую!

Добрій день! Нашла сценарий в инете,автор сценария Земляная Ирина Александровна.

(Сценарій до дня незалежності України) "УКРАЇНО, ЛЮБА НЕНЬКО!"

"УКРАЇНО, ЛЮБА НЕНЬКО!"

(Сценарій до дня незалежності України)

Сцена святково прикрашена. На сцені образ Матері Божої, рушник, прикрашений квітами, калиною. Під фонограму пісні "Два кольори" виходять ведучі. У руках у них калина, хліб на вишитому рушнику.

Ведучий.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звешся величаво - Україною,

Земле зачарована моя.

Ведуча.

Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп'ясти,

І нитками - чорними й багряними-

Власний образ вишивала ти.

Ведучий.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

Ведуча.

Непроста історія країни,

Нашої вітчизни - України,

Нові вишивання її долі,

Паростки нового, поки кволі.

Ведучий.

І б'ємось в житті, немов підранки,

Крають душу чорні вишиванки,

Чорний колір інші забиває,

Лиш надія душу зігріває.

Ведуча.

Нині свято нашого народу,

Свято України, її роду!

Ще пройти доріг нам слід багато...

Свято майбуття, надії свято.

Ведучий.

І як з давніх пір у нас ведеться, -

Хліб святий до свята знов печеться!

Хлібом-сіллю Вас ми зустрічаєм.

І у нас на святі всіх вітаєм!

Ведуча.

В роботящі руки від громади,

Хліб і сіль вручаємо ми радо!

Хай прийме святу цю нагороду

Вартий шани нашого народу!

(На сцену піднімається шанована в колективі людина, приймає хліб-сіль, цілує хліб і звертається з коротким привітанням. Ансамбль виконує пісню про Україну).

Ведучий.

Україно, в паростках надій,

Із широкою, як степ, душею,

В думі сивій, волі молодій -

Переймаюсь долею твоєю.

Ведуча.

Світло з Кобзарем сліпим несла,

Слово із кайданів визволяла,

Всім народом у пісні пішла,

Де твоїх коней не розпрягали ...

(Виконується пісня "Розпрягайте, хлопці, коні").

Ведучий.

Ти ж бо українка, Україно,

Як твої лелеки й журавлі,

У твоїх очах співа барвінок,

І калини гілка на чолі ...

(Виходять юнак і дівчина в українському одязі, тримаючи в руках запалені свічки, стають на коліна).

Юнак. Станемо на коліна перед Матір'ю-Україною і помолимось, як Матері Божій.

Дівчина. Станемо на коліна перед Матір'ю і душею засвітимось правдою, як на сповіді.

Юнак. Станемо на коліна перед Україною - і виростемо духом до небес.

Дівчина. Свята година молитви і сповіді встає з чистоти матінки-землі і пречистого неба-батька, і зоріє у тому сяйві українська душа, і являє як молитву і сповідь у слові, і шепоче його споконвіків так довірливо тихо, що слово України чути на весь світ.

Юнак. Слово тихе, а громом гримить із сивих століть. Слово сяйливе, бо з Сонця благословилося. Слово вічне, як вічна під небесами матінка-земля. Слово живе, бо зродилося з Любові. Слово сильне, бо зросло на Вірі.

Дівчина. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово заповітне, .   бо покликане здобути Волю. Слухаймо це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось. І в тому величному хорі, де злилося так багато тих голосів, лунає пророчо молитва Тараса.

(Юнак і дівчина виходять. На сцені Тарас).

Тарас.

Я так, я так її люблю,

Мою Україну убогу,

Що прокляну самого Бога,

За неї душу погублю!

Ведуча. Любов і болі народні зростили його слово і подарували йому безсмертя, і в цьому слові викарбувано заповіт любові до України.

Тарас.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

Ведучий. Є одна Україна, як Мати Божа, цариця неба і землі, покровителька і захисниця України, і перед її образом повторимо заповітне Тарасове слово.

Тарас.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведуча. Світ постав із слова, і Україна постала із слова. І те слово було Шевченкове.

Тарас.

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій - не своїй землі.

І не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові: "Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись".

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Її окраденую збудять ...

Ох, не однаково мені.

Ведучий. Холодної зими великий син України писав останнього вірша -прощання зі світом. А в тому прощанні - знову дума про Україну. З цією надією, вірою і любов'ю відійшов Т. Г. Шевченко у вічність.

Тарас, (повільно ідучи)

Дніпро, Україну згадаєм,

Веселі ігрища в гаях,

Могили-гори на степах –

І веселенько заспіваєм.

Ведуча. На веселій ноті обірвалося життя поета

(Пісня на слова Т. Г. Шевченка).

Ведуча. Сьогодні ми відзначали .... річницю нашої незалежності, і так хочеться хоч на хвилину заглянути у майбутнє. Як там буде?

Ведучий. А це досить просто! Ось у мене в руках машина часу! Натисну вмикач - і в майбутньому!

Ведуча. Наша машина?

Ведучий. Ні, японська, на жаль ...

Ведуча. Що ж, спробуємо?

Ведучий. Прошу. Ось натискаю.

(Чути шум, писк, на сцену виходить юнак у дивному одязі).

Ведуча. Даруйте, а ви хто будете?

Незнайомець. Я? Я з майбутнього!

Ведуча. Спрацювала техніка!

Незнайомець. А що це у вас?

Ведучий. Машина часу!

Незнайомець. О! Це те, що я шукаю! Продайте!

Ведучий. З нагоди нашого свята я вам її дарую. Візьміть!

Незнайомець. Маде ін Япан... А... Японська...

Ведучий. Авжеж, японська!

    Незнайомець. Ні дякую. Я шукаю найкращу. Українську.

  Ведуча. Яку?

Незнайомець. Не дивуйтесь! У нас в майбутньому найкращою вважається техніка з позначкою "Виготовлено в Україні".

Ведучий. І купують?

Незнайомець. Ще й як!

Ведуча. За долари?

Незнайомець. Не лише за долари, навіть гривні дають!

Ведучий. Не зрозумів?

Незнайомець. У нас у майбутньому найтвердіша валюта - українська гривня.

Ведуча. І скільки ж гривень за долар?

Незнайомець. Та ви що? У нас за одну гривню - 700 доларів на ринку дають!

Ведучий. І у вас ринок?

Незнайомець. Є ринок - все є.

Ведуча. І у нас ніби ринок ...

Незнайомець. Те, що у вас - поки що базар.

Ведучий. І довго у нас цей базар буде?

Незнайомець. Та ще буде ... Поки Ви все не перепродасте тричі ... А коли вже нічого буде продати - візьметесь до виробництва. Буде все чиєсь, приватне - буде і економія, і економіка, і ринок, і товари.

Ведуча. А ціни?

Незнайомець. Будуть ще і ціни ... Всього буде... Але вибачайте, мені пора... (Виходить).

Ведуча. Отакої ... Виходить, поки базар ...

    Ведучий. Ну, це ми і без нього і бачимо, і чуємо.

Ведуча. Але ж, дійсно, ми українці і працювати вміємо, роботи не боїмося, а так живемо ...

Ведучий. Думаю, не довго ми будемо так жити, бо не одне покоління боролося за волю України, і ми її маємо!

Ведуча. Всіх, хто постраждав за незалежність України, у кого поламані долі, знівечене, передчасно втрачене життя, пом'янемо нині, люди.

(Хвилина мовчання, звучить траурна мелодія, всі встають).

Ведучий. І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить, приніс шкоду нашому народові, нашій неньці-Україні. І ми простимо, люди.

Ведуча. Простимо. Бо сказано: "Люби ближнього свого - як себе".

Ведучий. А у вічній помсті не буває істини.

Ведуча. І ніщо у цім світі не втримається на неправді. Врешті, час усе розставить на свої місця.

Ведучий. Бо на все свій час! Час розкидати каміння канув у Лету. Інший гряде час - час збирати каміння.

Ведуча. І як не важко - зберемо і побудуємо нашу державу.

Ведучий. І хай поможе Бог!

Ведуча.

Бог шле здоров'я вам, добрі люди!

Ми вірим у свято, воно ще в нас буде!

Ми біля хати посадим калину, .   І праця відродить-таки Україну!

(Пісня "Ой у лузі червона калина ", виконують всі).

опять же из инета.Автор указан в конце сценария.

Є така держава  - Україна:  Сценарій тематичного вечора.

/Звучить лірична українська мелодія у звукозапису, на фоні якої говорить читець/:

     Читець:
Тобі, найкращая перлино
Моїх розбуджених надій,
Тобі, що звешся Україна,
І в цей життєвий буревій,
Тобі, що постаті козачі
Для нас змальовуєш щодня,
Я шлю привіт й бажаю вдачі
У сяйві радісного дня.
/Цибульский Б. "Моїй Україні"/

     Ведуча І.: Добрий вечір, дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі!  Щастя Вам і здоров’я! Добра і миру!

     Ведуча ІІ.: Розпочинаємо наш вечір, присвячений Дню Незалежності України.

     Ведуча ІІ.: Нехай ці ведичне свято доторкнеться ваших сердець, а почуте ввіллеться у ваші душі! З святом Вас!

     Читець:
...Народилась Україна Нова,
Небувала, чиста, як дитя,
Україна Зоряної Мови,
Україна Божого Буття!
Україна казки і кохання.
Та Держава, де щезає тлінь.
Україна творчого повстання
Для усіх безсмертних поколінь.
Україно, вернуться до тебе-
Матері, сторожові вогні,
Ясні зорі  і хмарини з неба,
Козаки воскреслі і пісні.
Прийдуть квіти і маленькі діти.
Прийде казка і пташиний спів,
Забринять у просторі сюїти
Всіх дерзань і небувалих снів.
Ухраїно-Матінко! Воскресни!
Тануть сни і котяться в імлу...
І Софія - Мудрість Пречудесна
Вже стоїть на Київськім Валу!
Побратими, гляньте на руїни –
То ж не прах, не камені прості!
То в Руці Святої України
Всесвіту Ворота Золоті!
/Бердник 0. "Золоті Ворота"/

     Ведуча І.: Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою...
Ведуча ІІ.: Воскресний день настав!.. 24 серпня І991 року проголошено Днем державної незалежності. Слава Україні! Слава! Героям її - слава!

     Читець:
Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: Внесіте прапор вільної Держави!
Степів таврійських і карпатських гір 3’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної Держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали...
Але він знов, як дань новий, розцвів.
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь -
Внесіте прапор вільної Держави!
/Крищенко В. "Прапор України”/
(В зал урочисто вноситься державний прапор України. /Виконується гімн "Ще не вмерла Україна". Сл.П.Цубинського, Муз. М.Вербицького/).

     Ведуча І.: До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. За нею - і трагічні, і героїчні сторінки історії нашого народу.

     Ведуча ІІ.: В підвалині української державності - і століття боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Шевченка і Франка титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама душа українського народу.

     Читець:
Благослови і вознеси
Болючу правду України,
Що йде від чистої роси,
Що йде від чистої сльози -
Не тільки смуток і руїни.
...І незнищенність України,
Народе рідний, вознеси! .
/Кочугур Д. "Благослови і вознеси..."/

     Ведуча І.: В цей урочистий святковий день згадаймо Великого Кобзаря - Невмирущого пророка України, людину, яка не тільки мріяла про нашу незалежність, а й усе своє життя поклала на вівтар цієї мети, яка засвідчила перед усім світом могутність українського народу, могутність нашої нації, її духовне коріння, її славу.
/Виходить читець, в руці тримає розкритий "Кобзар". Стиха звучить бандура/.

     Читець:
...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь.
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває.
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака - то наша слава,
Слава України...
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю Вас, благаю!
/Шевченко Т. "І мертвим, і живим..."/.

     Ведуча ІІ.: Найбільшім заповітом Т.Г.Шевченка нам на нашій окраденій землі, яку можуть порятувати добро зиждущі, є одна а його молитов:
„Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сіять, не ждать,
І посіяне жать
Роботящим рукам”.
Пам’ятаймо про це!
/Звучить стрілецька пісня "За Україну". Сл. М.Вороного, муз. запис. І.Кузьмюка/.

     Ведуча ІІ.: Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народом. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було сили. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче - життя... Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже...
/Виконуються пісні "Повіяв вітер степовий", "Гей ви, стрільці січовії"/.

     Ведуча І.: Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції... Голод спустошив міста і села України...

     Читець:
Чає минущий в якому живем,
Час рокований і проклятущий
Уявлявся батькам як Едем,
Як омріяний рай грядущий.
Нам затято ламали хребти,
Катували, гноїли в темниці,
А ми бачили шлях до мети.
Нам крізь грати світили зірниці.
Того часу, в якому живем,
За який так боролись запекло, -
Невідпорно ми йшли в Едем,
А потрапили просто в пекло.
Вибирались віками з пітьми.
Задивлялись в ясні небозводи.
Ось і маємо: діти тюрми,
Ми не стали дітьми свободи,
Мов прокляття над нами висить
Голос плоті, ротів ненасить,
Т.Шевченко сказав, як сьогодні:
"За шмат гнилої ковбаси
І Україну продаси..."
Голос плоті веде до безодні!
Час жаданий, сподіваний час,
Ніби сонце, залив подвір’я, -
Віру лицарів вибили з нас,
А вживили жебрацьке безвір’я,
Смертю встелений шлях до мети
Подолати змогли не найдужчі, -
То біда, як ламають хребти,
А страшніш, як ламають душі.
Час минущий і проклятущий
Перемеле, як в жорнах, нас,
Переборе зневіру і скруху,
І Вкраїни грядущий чає
В нас відродить нескореність духу.
/Осадчух П. "Два сакраментальні монологи”/

/Ансамбль виконує пісню "Ой у лузі червона калина". Сл. С.Чарнецького. Мел. - народна./

     Ведуча ІІ.: Справа волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі - тризубі читаємо слово „воля". Скільки їх - борців за незалежність! Не перерахувати, бо це займе не один день. І не час ділити лаври переможців - це вробить історія...

     Ведуча І.: Послухайте, будь ласка, українську пісно..., бо пісня - це пам’ять людська, вона завжди жила в народі, щоб сьогодні, у час національного відродження, зазвучати на повний голос, попри всі перепони - страх, голод, переслідування і репресії. Та й не могло бути інакше, бо вона вийшла з глибин душі і серця й співзвучна з нашим прагненням до волі і незалежності.
(Виконується віночок стрілецьких пісень: "Зажурились галичанки", "Мав я раз дівчиноньку", "Човен хитається" /Сл. і мел. Р.Купчинського/; далі - кілька сучасних пісень, як от: "Ой там на горі" /в обр. В.Морозова/, "Моїй Україні" /сл.А.Демидюка, муз. І.Карабиця/, "Господи, помилуй нас" /сл. і муз. Т.Патринеика).

     Ведуча ІІ.: Поки що скалічена, вичерпана Україна - мов зруйнована хата після війни. Без дверей. Кожен маже увійти. Забрати, що хоче. І хто ж захистить її душу, її майбутнє?... Боляче? Боляче. Боляче за нашу прекрасну Україну, цей розкішний вінок з рути і барвінку, країну смутку і краси. За її мужній народ, що віками боровся за своє щастя.

Україна може вижити і повинна вижити і, насамперед, завдяки її культурі. Бо це - єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну Серця -навіки, до нескінченності, - на Радість Світам!

     Читець:
І він прийшов до нас - серпневий день!
З ним довгожданим громом і дощами,
Щоб повернулось Слово до пісень.
І Правда посилилась поміж нами.
Щоб не було в минуле вороття
До вбивчих і голодних тих тридцятих...
Хай мало в нас іще своїх звитяг,
Та ми повинні про святе все знати.
Допоки не згуртуємось разом
Не будемо єдині в наших діях,
Машину не спровадимо на злом -
Залишаться ідеї наші в мріях.
Єднаймося, бо настав той час,
Коли онук дідуся запитає:
Чи діяв, як його учив Тарас,
І мови рідної чому не знає?..
І сором той обпалить все в тобі,
I станеш сам окрадений собою -
Дитячі оченята голубі,
Як привид, будуть скрізь перед тобою.
Та врешті мученик народ сказав
На весь свій голос про жадану волю.
Освячене знамено враз підняв,
Щоб стати назавжди самим собою.
Він іншу бачив через призму літ.
Не ту, в біді окрадену Вкраїну.
Про неї слава облетить ще світ,
Вона, як фенікс, оживе з руїни.
Її знамена мирних кольорів
Освятяться Архангелом в соборах.
Поповняться ряди земних синів,
Які були ще малюками вчора.
Очистимось душею од сквернот,
Піднімемось на зріст всього людського.
Гуде майдан - у ньому мій народ,
Який свій шлях відкрив - свою дорогу!
/Миколайчук В. "Серпень І991-го"/

      Ведуча І.: І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й милосердя, утримайте й примножте їх, згляньтесь над собою і кожним, віддайте більше, ніж берете, пожалійте; перш ніж відвернутися. Нехай у нашій великій оселі збудеться воля творящого, світиться ім’я і пам’ять живущо, повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого.
Свята Україна, прокинувшись, кличе вас на радісне Свято Єднання.

      Ведуча ІІ.: /заклично/: Поети, Кобзарі, хлібороби, муляри, мандрівники, шукачі небувалого, захисники Правди і Добра, замріяні дівчата, розстріляні Й замучені за Правду, збожеволені від горя Матері, які не дочекалися синів з кривавих походів. Козацькі Душі всіх віків, - до нас на поміч!

     Ведуча ІІ.: Уже підвалини Храму! Помолимося ж чистиш вустами Матері й Батькові всього Сущого: Боже, поможи! Пора настала! Сила незалежної, святої України - за вами!

     Читець:
Шануймося, єднаймося та будьмо, Тримаймося родинного стебла. Забудьмо чвари і себе не гудьмо. Доволі нас упало із сідла.

Не даймося обнятися з ганьбою.
Не даймося продатися брехні
Допоки ми не будемо собою –
Ніколи нам не бути на коні.
Братаймося від серця і до серця,
І з друзями ділімо хліб і сіль.
А хто на нашу душу замахнеться –
Ми вибухнемо гнівом звідусіль.
Шануймося, єднаймося та будьмо.
Тримаймося родинного стебла.
Забудьмо чвари і себе не гудьмо.
Доволі нас терзала воля зла.
Доволі нас, доволі,
Доволі нас терзала воля зла.
/Богачук 0. "Шануймося та будьмо"/
(Виконується пісня: "На щастя, на долю". Сл. М.Ткача, муз. М.Мозгового або "Хай щастить", Сл. В.Крищенка, муз. І.Поклада).

     Читець:
Благословенні будьте, небеса,
І ясне сонце, будь благословенне,
Нехай панує на землі краса
І не шугає полум’я шалене.
Нехай панує на землі добро,
Співає мати пісно колискову.
Хай не конає батечко Дніпро
І вільно лине в далеч світанкову.
Врятуйте цю земле безкраю
У грізний чорнобильський час,
І пісню про Вас заспівають,
І казку розкажуть про вас.
/Бердник І. "Благословенні будьте
небеса”/

     Ведуча І.: Нехай наші символи - святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнюють сили всіх українців.
З святом вас! Слава Україні!
/Велично звучить "Молитва за Україну" („Боже Великий; єдиний, нам Україну храни”) муз. М.Лисенка/.

Використана література:

Золоті ворота: Вип.1.-Київ: Час, І99І.-С. 134.
Миколайчух В. Серпень І99І-го //ЛУ.-І992.-І7 верес.
Осадчук П. Два сакраментальні монологи //ЛУ.-І993.-1 лип.
Цибульськнй Б. Моїй Україні: Зб. поезій.-Париж.-1956.-С.7.
Червона калина: Козацькі, стрілецькі й авторські патріотичні пісні.-Рівне.-І992.-57 с. Яхневич 0. Борцям за волю України //ЛУ.-І993.-4 берез.

     Підготувала:
Головний бібліотекар Т.Борисюк
Рівненська ОУНБ

Коробко Світлана Іванівна, вчитель історії Хильчицького НВК

Сценарій святкового концерту до Дня незалежності України.
В розробку включені віршовані рядки, дібрані пісні, танцювальні композиції. Сценарій був презентований на районному конкурсі фольклорних колективів присвяченого 20-тій річниці незалежності. Концерт тривав 1год.45 хв. Можливо, дана розробка допоможе вчителям історії, педагогам- організаторам в проведенні заходів.

Ведуча: Добрий вечір шановна громадо! На нашому святі вас раді вітати, і щастя і радості вам побажати!
Ведуча: Добрий вечір! Правда чудова ця фраза? Вона зближує з вами одразу. Сьогодні гадаємо,як раз буде вчасно, щоб у всіх був чудовий настрій.
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто зустрітись з піснею чи навіть із жартом?
Ведуча: із колосків нашої пшениці прийміть в дарунок наші паляниці.
Мій рідний край, у золоті колосся
На неосяжнім  просторі полів,
Де всім гостям, як здавна повелося,
На рушнику підносять хліб і сіль.
Винос короваю
Пахне хліб,як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів і радістю земною
І сонцем, що всміхається весною
І щастям наших діб, духмяно пахне хліб!
Як пахне хліб! Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням сівача, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом.
Він пахне солодко, як пахнуть мед і соти.

Ведуча: Святковий день – двадцять четверте серпня,
Так хочеться усмішок і пісень.
Віднині Україна незалежна
Запам’ятайте люди, світлий день!

         Немов маля, що в муках народилось,
         При болі, радості і різних неладах,
         Так ти Вкраїно моя, відродилась
          І намагаєшся стояти на ногах.

1. Пісня «Україна»
Здійснилась давня заповітна мрія,
Бажання і надія поколінь
Це почуття свободи серце гріє
І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,
Щоб славу України відродить,
Щоб дружно жити, в радості і згоді,
Ми України сестри і брати!
2. Пісня «Встреча друзей»
Ведуча: Тепло своїх долонь, і розуму, і серця,
Я Україні милій віддаю.
Люблю твої степи річки й озерця,
Й ліричну пісню лагідну твою.

Там де степи безкраї  сивіють в далині,
Де жайворонок грає на золотій струні,
Де річка сповиває дзвінкий барвистий рай –
Він тут у моєму серці – коханий рідний край.
3. Пісня « Журавлі»
Я запитую в себе, питаю у вас у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –
Де той рік, де той місяць, той проклятий  тиждень і день,
Коли ми перестали гордиться, що ми – українці.

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,
і що щедрість – серці, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова і що українська вона,
Без якої наш край – територія а не Вкраїна
4. Пісня « Моя ти земле,Україно»
Україна моя, Україна!
У безкраї степи пісня лине,і долини і луки чудові
І світанки твої барвінкові,
Край де серце радіє і плаче
Де на мене чекає удача.

Україна моя, край святковий,
Я люблю твої роси ранкові.
А коли красне сонечко сяде
В небі зірок засяють мільярди
5. Песня «Сладка ягода»
Україна моя – писанкова,
Україна моя – калинова,
Ти навіки моя батьківщина,
Мила серцю, свята Україна.
6. Пісня « Ой ти, хмелю»

В ранкові пташині співанки
З дитинства закоханий  я
Сільські неповторні світанки –
Мала Батьківщина моя
7. Пісня «Посадила рожу край вікна»

З джерел пив я воду холодну,
Босоніж я біг по росі,
Ранковий туман прохолодний
Лягав на долоні мої.
8. Мамина сорочка
Пісне! Ти одна не втікаєш
Із наших тихих сіл і хуторів:
З дівчатами в нас весну прославляєш,
Розважуєш удів, жінок, дідів.
9. Пісня «Нічкою темною»
Замало народитися отут,
Корінням треба  в глибину вростати.
І мати душу щедру та багату,
Щоб умістити степу широту
Відчути треба серцем пульс землі,
Збагнуть її могутню силу, вдачу.
10. Танец
Земля квітуча – рясна садами,
Небом висока, щедра ланами
Славна миролюбниця з роду до роду,
Радістю повниться серце народу
Схилились дві черешні наліво й направо
А в вітах вітер віє про козацьку славу.

11. Пісня « Шел со службы козак молодой»
Не цурайся пісні, яку чув від мами,
Не згуби, то мова прадідів твоїх,
Бо зректися пісні, що цвіла віками, -
Мов забуть народ свій, даль його доріг
12 .Пісня «Ой на горі цигани стояли»
Посади калину у краю дитиннім,
Де ти народився і побачив світ,
Де ходити вчився ти під небом синім
І прожив щасливо стільки дивних літ.

Хай росте калина і шумить зелена,
На землі родимій цвітом процвіта,
Як в серпанку білім юна наречена,
Для якої щастя вже прядуть літа
13. Пісня « Под дубом, дубом»
Посади калину , хай рясніє цвітом
І несе з вітрами у далекий світ
Спогади про тебе, що ти жив на світі,
По собі лишивши калиновий цвіт.
14. Танец
Моя пісенна країна
Зоветься в світі Україна.
Пісні її до серця линуть
Стрімким джерелом, небом синім,
І у веселім дружнім крузі
Пісні співають добрі друзі
15. Инсценування  « Я ж тебе жінка не лаю»
Ми різні з материнської колиски,
Та всі ми діти щирої землі.
В родині вільній всі ми – українці
Ми України доньки і сини.
16. Песня « Весна»
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах соловї.

І я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води
Без рідної мови, без пісні , без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
17. Пісня « Я акація»
Є речі, які можна купити,
Є речі, що не мають ціни,
Є речі, що можна згубити,
Є такі, що їх слід зберегти.

Рідну матір за гроші не купиш,
Батьківщину теж син не продасть,
Не біда, як багатство ти згубиш,
Тільки совість свою не розтрать.

16. Сценка «Улюблена теща»

Тебе люблю, моє село,
За тихий шепіт верболозу,
Лісів дрімучих древній шум,
За зиму сніжну і морозну

Коли цвіте в садочку вишня,
Кує зозуля у гаю,
І соловейка ніжна пісня
Бентежить душу тут мою.
17. Пісня « Ветерок»
У нас сьогодні наче вечорниці,
Милують око диво рушники,
Дівочий спів лунає у світлиці,
Як добре, що є звичаї такі.
18. Пісня «Полюби меня такой»
Такого сплеску в музиці і слові
Вогню такого не передаси
Нічим крім пісні, посестри любові,
Криниці невичерпної краси.
19. Частушки
Ну де ще є така чарівна пісня,
Серед яких на світі славних мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то навіє радість і любов.
20. Пісня « Смерека»
Україно моя барвінкова,
Край родючих багатих земель,
Прийми ще одне трепетне слово
Українців, що люблять тебе.
21. Пісня «Я посію огірочки»
Час заглянув в сучасне віконце,
За плечами плин довгих століть,
А  Вкраїна як пісня, як сонце
Величаво і вільно стоїть!
22. Песня «Солнце за горой»

23. Песня «Берега»
Благословенна у віках земля
З хлібами щедрими під небом синім.
Велично й впевнено зійшла зоря
Нової України!                                                                                     
                                                24. Пісня «Чарівниця»
Вона в моїй душ,і в серцях людей,
У радощах  та у скрутну годину,
Імя її прекрасне і святе –
Повіримо в Україну

Вона добро несе в новітній світ,
Довічну віру й пісню солов’їну,
Тож пам’ятаймо пращурів завіт –
Любити Україну!
24. Песня « Малиновый звон»
Вже сідає, ховається сонце за лісочком.
А ми друзі посідаєм отак всі рядочком,
Таж згадаєм, неслухняні,
Чиї ж то ми діти,
Як Вкраїну, рідну неньку,
Треба нам любити.
25. Песня «Іхав козак містом»
Вирує невпинно джерельна вода,
То сила і врода моя молода.
Хай повниться щедро дзвінке джерело,
Хай пісня і танець зіллються в одне
Песня «ВСЕ ГАРАЗД
26. Танец «Купальські забави»

Ми тепло тут зустрілись з вами
І ще зустрінемось не раз.
Хай буде вогник наш хильчанський
Як добра памятка для вас

А на прощання побажати
Хороших успіхів в труді,
В навчанні праці і дерзанні
І в особистому житті

Добра і радості бажаєм,
Здоровя вам на всі літа
Хай сонце весело сіяє
І Україна процвіта.

Тож дай вам боже, у мирі проживати,
Щоб завжди руки мали ремесло,
Щоб працювали в нашій Україні,
Щоб легко і щасливо вам жилось.

Цікаві сценарії. Дякую, думаю згодиться мені для проведення заходів.

ми діти твої Україно! (свято для дошкільнят)

Під козацьку музику заходять до зали хлопчики, потім під ліричну -дівчата й стають у дві шеренги (струмочком)

1-ша дитина:
Всі ми діти Українські –
Хлопці та дівчата.
Наша мати -Україна ,
Славна і багата.
2- га дитина:
У всьому світі, кожен зна,
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна єдина –
Наша рідна…
Всі разом: У-КРА –Ї-НА!
Під музику діти по парам «струмочком» йдуть на місця.
Ведуча: Сьогодні у нашому залі багато гостей. Привітаємо їх. Українці – щирі люди й завжди раді всім.
Дитина бере зі столу хліб – сіль на рушнику
3-тя дитина: Гостей наших любих вітаємо щиро
Зустріти вас раді з любов'ю та миром.
4- та дитина: І на знак поваги хліб візьміть із сіллю
Щоб життя дороги славили Вкраїну.
5- та дитина: Ми вам його підносимо
На білім рушникові
Та до землі вклоняємось,
Щоб ви були здорові.
(Підходять до гостей, вручають каравай,кланяються і йдуть на місця.)

Пісня «Рушничок» (ансамбль)

Ведуча: Символом нашого батьківського краю – рідної України –є герб, прапор та червона калина.
6- та дитина:
За хатою в садочку, в зеленому віночку.
В червоному намисті там пава молода.
Збігаються всі діти на неї подивитись:
Ой пишна та вродлива калинонька ясна!
Пісня – хоровод «Зацвіла в долині»
Під звуки козацького маршу заходить козак
Козак : Доброго дня, люди добрі! Я оце їхав – та й чую пісні… Ану ж бо думаю, погляну,чому це тут так весело?
Ведуча:Сьогодні у нас чудове свято - «Ми діти твої - Україно»
Козак: я козак запорізький – вільного роду. Я дуже люблю свою Вітчизну – неньку Україну. Знаю що і ви її любите. Тож очевидно кожен із вас швидко відповість на такі запитання:
1 Як називається країна в якій ми живемо? (Україна)
2 яку назву має народ нашої країни? (Українці)
3 якою мовою розмовляємо ми з вами? (Українською)
4 яке місто є столицею України? (Київ)
5 Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро)
То як ви скажете, що таке Україна?
7-ма дитина:
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
8 – дитина:
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
9 – дитина: 
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдує мрії на теплих вітрах.
Під вікнами мальви, в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.

Пісня «Це моя Україна» М. Ведмедері

Ведуча: Діти. А чи знаєте ви хто такі козаки?
Діти: Козаки вільні, сміливі, борці за волю….
Козак: Уже з малечку маленьких хлопчиків – козачків привчали їздити верхи, стріляти з рушниці. Виховували  в них пошану до старших людей.  Українські козаки славилися своєю відвагою,силою, вправністю, любов'ю до рідного краю.
Ведуча: Наші діти справжні  козачата. Зараз вони вам покажуть свою спритність.
Гра «Швидкій кінь»
З поміж дітей обирають двох хлопчиків – «козаків», а дівчаток ділять на два гурти. Посеред зали виставляють на певній відстані олдин від одного два стільці. Кожен «козак» має обвести по черзі всіх дівчаток свого гурту навколо стільця. Хто впорається швидше, той переміг.
Козак:  Козаки завжди захищали свою Батьківщину. А для цього їм потрібна сила та хоробрість. Хто з вас хоче випробувати свою силу?

Гра «Перетягни канат»

Козак: ми всі переконались, що не перевелись ще у нас козаки. Недарма кажуть «Козацькому роду нема переводу». А тепер козаченьки, час вже їсти зварити. Що будемо варити юшку чи куліш?
Діти: Куліш.

Гра « зваримо куліш»
Дітей ділять на два змішані гурти. На однаковій відстані ставлять триногу з підвішеним казанком. Кожен учасник повинен підкласти під триногу «дрова»
Налити води (перехилити кухлик), засипати крупу (зі своєї торбинки), покласти картоплю, потім перемішати. Усі дії виконуються послідовно. Який гурт виконає швидше, той перемагає.
Ведуча: Наші славні козачата позмагались залюбки,
Всі здолали перешкоди,перейшли огонь і воду.
Козак : Бачу,що ви гідні бути в козацькій громаді. А чи готові ви хлопці дбати про неньку Україну?(хлопчики відповідають). Присягаєм край наш любий над усе любити (Присягаєм). Народ рідний захищати ,та для цього жити (присягаєм). Шануйте ,козачата,нашу Україну, бо ви Українці! А тепер порадуйте нас запальним танцем!

«Український танець» Діти стають центрі зали.

Ведуча: Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну
Красу її вічну живу і нову
І пісню її солов'їну.

Пісня «Єдина родина»

Діти по черзі: Усі ми тут – одна родина,
І наша мати – Батьківщина.
Ми пам’ятаємо Шевченка.
Та гідну славу козаченьків.
Бо кожен з нас – землі дитина,
Що зветься гордо – Україна!
Під звуки маршу діти виходять із зали.
Свято закінчено.