марічка.
в'ється, наче змійка, неспокійна річка,
тулиться близенько до підніжжя гір.
а на тому боці, там живе марічка,
в хаті, що сховалась у зелений бір.
------------------------------------------
як із хати вийде, на порозі стане -
аж блищить красою широчінь ріки.
а як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"хоч скачи у воду" - кажуть парубки.
-----------------------------------
---------------------------------------
та нехай сміється неспокійна річка,
все одно на той бік я путі знайду:
"чуєш, чи не чуєш, чарівна марічко,
я до твого серця кладку прокладу."