КАЗКА ПРО ЦАРИЦЮ-ЖАБУ
Лялькова вистава
Казкарка. Жила у лісовому озері Жаба, довго жила. Була вона найстаршою з усіх мешканців озера. Всі її слухали, поважали і називали царицею. Але одного дня Жабі спало на думку стати царицею всього лісу, а не тільки лісового озерця. Дуже сміялися риби з раками: «Хто ж таке бачив чи чув, щоб Жаба командувала ведмедями чи вовками. Сміх та й годі…». Але Жаба була дуже вперта і від свого не відступала.
(Виходить Жаба)
Жаба (співає) Живу я у лісочку, у гарному ставочку.
Мене усі тут знають, шанують, поважають.
По секрету вам скажу: маю мрію я одну,
І якщо вона здійсниться, буде Жаба всім Цариця.
(Стрибає Зайчик)
Зайчик. Ой, як сьогодні спекотно у лісі, хоч би дощик пішов, але ні, щось нічого не капає. Дуже пити хочеться…О! піду я до озерця попрошу у тітоньки Жаби водиці. Вона добра, не відмовить.
(співає)Я Зайчик, Зайчик, Зайчик, веселий побігайчик.
Наївся я морквиці, нап’юся тут водиці.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля, ось нап’юсь водиці я.
(Зайчик підходить до озера)
Зайчик. Тітонько, Жабко! Тітонько, Жабко!
Жаба. Чого тобі треба?!
Зайчик. А чого ти сьогодні така лиха? Я хочу водички попити, давно вже дощику нема, всі калюжі пересохли. Дозволь, будь ласка.
Жаба. Дозволяю, якщо ти принесеш мені царську корону. Хочу бути царицею лісу.
Зайчик. Що, що? Царську корону? А де ж я її візьму?
Жаба. У Ведмедя забери, тоді і нап’єшся.
Зайчик (плаче) Горе мені, горе. Помру від спраги… Хіба ж Ведмідь віддасть свою царську корону якійсь Жабі? Та ніколи!
(Виходить Білочка)
Білочка. Як сьогодні гаряче світить сонце із самого ранку. На моєму дубку ані крапельки роси на листочках не залишилося, нічого попити. Піду я на лісовий ставочок, там і нап’юся.
(співає) Я Білочка, по гілочках
Скік-скок, скік-скок,
З берізки на дубочок
Скік-скок, Скік-скок,
Прибігла на ставочок
Зробить води ковточок,
Буду по ліску стрибать,
І горішки всі збирать.
Білочка. Привіт, Зайчику, ти чого плачеш?
Зайчик. А як же мені не плакати, коли тітонька Жаба не дала води напитися.
Білочка. Як це так?! Бути такого не може. Ти, напевно, погано її просив, неввічливо з нею говорив, тому і не дозволила.
Зайчик. Дуже навіть ввічливо я її просив: дозволь, будь ласка… Але справа не в тім. Жаба наказала мені принести царську корону.
Білочка. Ну ти й видумщик, щось таку придумав, що в це повірити не можливо.
Зайчик. А ти піди до неї сама. Тоді й побачиш, видумщик чи ні.
Білочка. Тітонько, Жабко! Тітонько, Жабко!
Жаба. Чого тобі, пострибушко?
Білочка. Дозволь, будь ласка, водиці з твого озерця попити.
Жаба. Не дозволю! Тут уже приходив один куцохвостий, я йому не дала і тобі не дам попити, доки не принесете мені царську корону.
Білочка. А навіщо вона тобі?
Жаба. Як це навіщо! Хочу бути царицею всього лісу.
Білочка. Що ти таке кажеш, тітонько Жабко. Та хіба ж Ведмідь погодиться на це?! Не віддасть він свою корону нізащо!
Жаба. А це вже твоє діло. Піди та умов Ведмедя, хай віддасть корону. І без корони можеш не повертатися, води не дам!
Зайчик. Ну що, Білочко, попила водички з озерця?
Білочка. Та де там. Жаба сказала без корони не повертатися, все одно напитися не дасть.
(Виходить Їжак)
Їжак. Як сьогодні спекотно і як на зло вода у діжці закінчилася. Ані напитися, ані їсти зварити.
Пісня Їжачка. Працював я цілий день
Будував хатку для дітей,
А тепер пора спочити,
І поїсти, і попити.
А тепер пора спочити,
І поїсти, і попити.
Ось іду я до озерця,
Наберу води відерце,
Зварю кашу з молоком,
Наїмося всі гуртом.
Зварю кашу з молоком,
Наїмося всі гуртом.
Їжак. Добрий день, Зайчику! Добрий день, Білочко! Чому носи повісили?
Зайчик. Та який же він добрий цей день, коли зранку ні краплини води в роті не мав.
Їжак. Ти що, дорогу до озерця забув, чи що?
Білочка. Жаба стала така люта, нікому не дає напитися, хоче царської корони!
Їжак. Що, що? Це щось новеньке. Може вам таке наснилось?
Білочка. Краще би наснилось. Але нічого нам із Зайчиком робити, підемо до Ведмедя корону просити.
(Виходить разом із Зайчиком)
Жаба. Ідіть, ідіть, а я піду по воду. Мені Жаба дасть і напитися, і з собою відерце набрати.
(Їжачок іде до озера)
Жаба. Ти впевнений, що я дам тобі води?! Ха-ха-ха! Куцохвостому не дала, Білці не дала і тобі, Їжаку, не дам! Іди геть звідси!
Їжак. Що мені робити, чим діток годувати?
Жаба. Принеси царську корону і тоді бери води скільки хочеш.
Їжак. Горе мені, горе. Даремно я Зайчика з Білочкою не послухав і не пішов з ними.
(Виходить Лисичка)
Лисиця. Ой, щось я сьогодні стомилася. Надто багато справ у мене було. Піду на озеро, освіжуся, покупаюся, заодно і водиці нап’юся.
(співає) У Лисички справ багато.
Хоч не люблю працювати,
Але треба якось жити,
Тут вертіти, там крутити.
Цілий день хитрую я,
Це вже доленька моя.
Зараз в озеро пірну,
Свою втому прожену.
Лисиця. О! Це що серед дороги лежить? Ледь ногу собі не подряпала, зараз як жбурну…
Їжак. Стривай, Лисице, стривай. Це ж я, Їжак, не бий мене.
Лисиця. Ти чого серед дороги розлігся, Їжаче, я як би я покололась твоїми голками, погано тоді б тобі було, ой погано.
Їжак. Не гірше, ніж зараз. (Плаче)
Лисиця. Ти плачеш? Що сталося? Пішли краща на ставок, будемо пірнати.
Їжак. Про що ти, руда, говориш. Віднедавна до нашого ставка і підійти неможливо. Сидить лиха Жаба і навіть напитися не дає, не те що купатися чи пірнати.
(Їжачок виходить)
Лисиця. А чого вона хоче. А втім, мені все одно. Щоб я, Лисиця, і якусь там Жабу злякалася. Зараз я з нею розберуся. Жабо, де ти? Виходь скоріше на берег, поговоримо.
Жаба. Я тут, тут. Не кричи.
Лисиця. Чи правда, що Їжак сказав, що ти нікого до ставка не допускаєш. Ти що, стара, геть з глузду з’їхала?
Жаба. Думай, руда, що хочеш, але у моєму ставку тобі більше не пірнати, і навіть не попити, поки не буде мені царської корони.
Лисиця. Ха-ха. Так тобі Ведмідь і віддасть свою царську корону, він тебе розтопче, як то кажуть, як жабу…
Жаба. Хай спробує, побачимо.
Лисиця. На що на Ведмедя чекати, я і сама з тобою впораюся. Зараз пірну у воду і дістану тебе, чого тікаєш? Злякалася мене?
Жаба. Пірнай, пірнай, тільки глибше, там на тебе чекає моя подружка – хижа Щука, вона тобі вмить хвоста відірве. І будеш ти знов безхвоста, як минулої зими.
Лисиця. Що, що? Знов безхвоста. Нізащо в світі, я від сорому ледь не померла, більше такого не переживу.
Жаба. Ну, тоді, мерщій за короною, і дивись, не барись.
(Виходить Вовк)
Вовк. Цілий день із самого ранку нічого не їв, ані гусочки, ані курочки, ані овечки не вполював. Піду на озеро, може там чимось поживлюся, та й водиці нап’юся.
(Співає на мотив «Пісні Розбійників» з мультфільму «Бременські музиканти»)
Цілий день по лісу Вовчик шасть та шасть.
Де б поїсти, що б попити, що б украсть.
Дика гуска а ставочку ген пливе,
Зараз вхоплю за крилечко, все моє.
Лисиця. Все моє, все моє… Ти спочатку підійди до озера, тоді побачиш: все твоє чи не все.
Вовк. Ну і підійду, а хто мені завадить?
Жаба. Я!
Вовк. Ти?! А ну геть звідси, зелена поганко. Бач, як розійшлася, розкомандувалася. Ти що думаєш, я, Вовк, тебе боюся. Ану, не заважай мені пірнути, оту качку наздогнати…
Жаба. Пірнай, пірнай, твоя приятелька Лисиця теж хотіла пірнати, але щось передумала. Так драпанула від мене, що аж закуріло.
Вовк. Та то ж вона, а то я , Вовк. Негоже мені жаби боятися.
Жаба. Пірнай, Вовче, тільки глибше. Та на дні живе здоровенний Рак, він тільки на тебе й чекає.
Вовк. Ой, Рак! Він як вчепиться мені в шкіру, то й не відпустить, я його боюся.
Жаба. Бійся, Вовчику, бійся. Либонь пам’ятаєш, як з обдертим боком ходив. Добре було?
Вовк. Та де ж там добре, погано. А що ти хочеш, Жабо? Накажи Ракові, щоб він мене не чіпав, ти ж в озері Цариця.
Жаба. Я хочу бути Царицею лісу! Неси мені корону краще, а не принесеш – не підходь до озера не пущу!
Вовк. Здуріла Жаба, хоче володарювати над всіма звірами, над цілим лісом. Але що робити? Без води ані туди, ані сюди. Треба йти за короною.
(Йде Ведмідь)
Ведмідь. Який сьогодні спекотний день. Треба піти на озеро скупатися, води напитися.
(Співає) В царя звірів справ багато,
Треба лісом мандрувати.
Щоб не скоїв хтось біди,
Ходжу я туди-сюди.
Я слабких всіх захищаю,
Пустунів малих навчаю.
Час настав мені спочити,
З’їсти меду і попити…
Ведмідь. Ох, кого я бачу, Вовк з Лисицею – солодка парочка. Що на цей разу вас трапилося, на вас дивитися сумно? Може дістали бабиного дрюка у курнику?
Лисиця. Не були ми ні в якому курнику, не добралися.
Ведмідь. Ні тоді, ти, напевно, Вовче, невдало овечку вполював і отримав від пастуха по ребрах.
Вовк. І там нас не було. У нас інша біда, втім, вона і твоя теж.
Ведмідь. Моя біда, яка ще? Що ви знов задумали, признавайтеся, знаю я вас, хитрунів.
Лисиця. Не ми, Ведмедю. Це Жаба, та, яка, в озері живе, хоче стати Царицею всього лісу і вимагає принести їй твою царську корону.
Ведмідь. Що я чую?! Мою царську корону?! Та нізащо на світі, зараз я її провчу, от тільки нап’юся.
Жаба. А от і не нап’єшся.
Ведмідь. А це чому? Ти забула з ким розмовляєш? Я – Цар звірів!
Жаба. Віднині я буду Царицею і ти сам принесеш мені корону.
Ведмідь. Скільки я живу, а такого нахабства ще не чував. Щоб Жаба правила всіма звірами – сміх та й годі.
Жаба. Буде тоді смішно, коли ти пірнеш мордою у воду. Там на тебе уже чекають мої друзі: лиха хижа Щука і Рак-неборак, як вщипне, то буде знак.
Ведмідь. Ох і лихо, от біда. Звірі, звірі, мерщій до мене. Збирайтеся всі на галявині, будемо радитися, що робити.
(Виходять всі звірі)
Зайчик. Я від спраги вже бігати не можу. Помру. Віддай, Ведмедю, свою корону.
Білочка. А я вже ані разу не підстрибну, до дупла не доберусь. Помру. Віддай, Ведмедю, корону, не губи нас.
Їжак. Що мої діти без води будуть робити, ані їсти, ані пити. Виконай бажання лихої Жаби, дуже тебе прошу, не згуби нас.
Лисиця. А я, бідна, не те що до курника, до своєї нори не доберуся. Віддай корону, Ведмедю, загинемо всі без води.
Вовк. Я від спраги зараз завию. У-у-у! Води хочу-у.
Ведмідь. Та я води дуже хочу-у-у. Невже доведеться віддати жабі царську корону. Жах, та й годі.
(Сумна музика переходить у веселу. З’являється Лелека)
Лелека (співає) Я Лелека, я Лелека,
Прилітав у гай здалека.
Але чом ви всі сумні,
Геть повісили носи?
Може вам допомогти,
Друзів визволить з біди?
Ведмідь. Допоможи нам, Лелеко! Лиха Жаба хоче нас всіх згубити, не дає нам з озера води напитися. Хоче нахабна Жаба бути Царицею над нами, корону жадає.
Лелека. Що я чую, ха-ха-ха! Я того літа всіх її сестриць переловив, а вона сховалася під осикою. Зараз я її дістану. Жабо, ти де? Яку тобі корону забажалося?
Жаба. Я тут, я тут. Давай мені корону, царську!
Лелека. Ось тобі, нахабна Жабо, царська корона. (Клює) Ось. Ось!
Казкарка. Вхопив Лелека Жабу дзьобом – і не стало її на світі. Звірі всі зраділи, затанцювали, Лелеку вітали.
Звірі (хором) Славний, славний наш Лелека,
Прилетів до нас здалека.
Врятував нас із біди,
Раді ми тобі завжди.
Ля-ля-ля, ля-ля-ля.
